Олег Орєхов: «На відновлення роботи коледжу нам вистачило тижня»
Олімпійський фаховий коледж імені Івана Піддубного тимчасово переїхав до міста Хирів. Тут наші учні й студенти під наглядом тренерів, вчителів, вихователів і лікарів навчатимуться й тренуватимуться щонайменше до 31 травня. Як переїзд кількасот працівників і вихованців коледжу з Києва у Львівську область став можливим – розповідає заступник директора ОФКІП Олег Орєхов.
– Ідея зібрати дітей під одним дахом виникла в директора коледжу Олександра Москаленка, – говорить Олег Борисович. – Нам необхідно було відновити навчально-тренувальний процес, адже під час війни багато дітей роз’їхалися, і знову зібрати їх разом стало першочерговим завданням. Було непросто, проте нам це вдалося. ОФКІП повноцінно функціонує, тренування наставники проводять за звичним графіком кілька разів на день, вчителі, в свою чергу, забезпечують виконання шкільної та студентської програм.
– Таких багатофункціональних спортивних баз в Україні небагато. Як ви знайшли це затишне місце?
– Ця база використовується як спортивний і оздоровчий табір для дітей. Знайти її нам допоміг член Національного олімпійського комітету, народний депутат України, віце-президент Федерації волейболу України Андрій Лопушанський. Він любить спорт і одразу відгукнувся на нашу пропозицію, яку ми передали через Олімпійський комітет Львівської області.
Зустрілися тут, у Хирові. Олександру Москаленку вистачило п’ятнадцяти хвилин, щоб переконатися, що ця людина готова допомагати і наші діти тут будуть у безпеці.
Вже за тиждень після розмови до спорткомплексу почали приїжджати спортсмени, тренери, вчителі, вихователі, лікарі.
– Наразі скільки дітей тренується на новому місці?
– На сьогоднішній день близько 200, це учні від шостого класу до студентів. Вихованці й учителі продовжують прибувати, в тому числі й за кордону, тож незабаром їх стане ще більше.
На жаль, ми не мали можливості зібрати в Хирові всі види спорту. Для академічної греблі, спортивної і художньої гімнастики, стрільби, легкої атлетики тут умов не достатньо. Бо ці види потребують спеціального спорядження та додаткового облаштування залів. Проте я впевнений, що з часом ця база розширятиметься й стане ще більш функціональною.
– Ви не назвали в переліку відділення велоспорту й хокею.
– Учні й студенти цих відділень спорту ОФКІП на 80 відсотків перебувають за кордоном. Хокей за лінією національної федерації влаштував наших учнів у Польщі, Франції, Швейцарії, Прибалтиці тощо. Велосипедисти на час початку війни були на зборі в Туреччині, потім переїхали до Польщі, де наразі продовжують навчально-тренувальний процес.
– Найчисельніше відділення ОФКІП – футбольне. Які умови для них створені в Хирові?
– На території комплексу є майданчик зі штучним покриттям. Мінімальні потреби в тренуванні можна задовольнити й тут. Проте ми на цьому не зупинилися. Якісна підготовка можлива на якісних полях. На наше прохання відгукнулася Добромильська громада, що в 15-ти хвилинах від Хирова, яка надала нам майданчик зі штучним покриттям і стадіон, на якому в першій лізі грав ФК «Львів». Суттєво допомагає й Хирівська громада, яка також пішла на зустріч і готова надати для тренувань місцевий стадіон. Тож футбольні команди ОФКІП займаються в звичайних умовах – таких, які були у Києві.
– Як вам вдалося зібрати дітей, яких війна розкидала по різних куточках країни і закордону?
– Непросто було налагодити контакт між батьками учнів і тренерами. Важко було переконати батьків в цей складний час прийняти рішення, щоб діти повернулися в спорт. Уявіть: на початку війни в коледжі перебувало 264 учня. Їх треба було евакуювати. Батьки й родичі, які вивозили дітей з Києва, пережили сильний стрес. Ще 60 учнів ми переправляли в безпечне місце самотужки. При цьому ніхто в країні й гадки не мав, що буде не те, що завтра, а навіть через годину-дві. Зрозуміло, що всім, хто пережив ситуацію 24 лютого, рішення повернути дітей у коледж давалося непросто. Тим не менше, наразі відділення дзюдо, греко-римської й вільної боротьби, фехтування, плавання, синхронного плавання, футболу повноцінно працюють у Хирові. А наша футбольна команда дівчат, яка захищає кольори київського «Динамо», взагалі зібралася у повному складі.
Навчально-тренувальним процесом, втім, ми не обмежимося. У планах – міжнародні матчеві зустрічі з футболу, боксу, вільної боротьби, фехтування.
– Складно уявити, як можна за тиждень перевезти коледж в інше місто, налагодити там навчально-тренувальний процес, забезпечити всіх їжею, транспортом, облаштувати класи, пральню, медпункт тощо.
– Великі слова подяки нашому директору. Він є оптимістом, завжди рухається вперед і, ймовірно, не знає слова «неможливо». З першого дня перебування в Хирові діти були забезпечені усім необхідним. Сьогодні ми вдихнули в наших працівників і дітей нове життя. Завдяки нашим співробітникам манежі, тренувальні зали, басейн, – функціонують, як годинник.
Більше того, ми привезли вчителів, які готують в тому числі й випускників до мультипредметного тесту. З Хирова повністю контролюється дистанційне навчання студентів і школярів.
– Хтось із учнів цього року претендує на медаль?
– Є кілька відмінників. Загадувати не будемо, проте підкреслю, що мета нашої роботи – не тільки готувати гідну зміну олімпійцям з національних збірних України, а й випускати грамотних і підготовлених до життя дітей. Так, часи зараз дуже скрутні, але ми не маємо права опускати руки. Наша дружня родина коледжу має багаті традиції виховання славетних спортсменів. Ми маємо підживлювати бажання займатися улюбленими справами. Бо той, хто не вміє долати труднощі, ніколи не змусить себе тренуватися по два-три рази на день заради однієї миті піднятися на п’єдестал Олімпійських ігор і почути в свою честь Гімн України.